«Я пишу потому, что я больше не в состоянии об этом думать.» (с) Маяковский

Перша субота після дуже важкого робочого тижня. Перша робота. І чому вона така важка. І чому завжди є люди, у яких все одразу. Отак, просто. На тарілочці з золотим обідком. А ти страждаєш, благаєш щоб хочаб щось йшло у цьому житті так як треба. І нічого.Нічого.
Але не про це.

Я, мій коханий і Тарковський пішли в паб. Жива музика, танці і пиво його відсутність для мене. Тарковський запросив дівчину потанцювати, але на якісь більш рішучі дії так і не зміг наважитись. Аргументів і вагомих на це причин у нього звісно не було. Коли ми з Богданом це обговорювали, я йому сказала, що саме через таких як Тарковських, сучасні дівчата перетворюються на кончених шлбондр.
І тільки зараз я задумалась, на скільки я була права.
В сучасному світі у дівчини просто немає вибору, окрім як повністю взяти ініціатву. В іншому випадку це зробить інша дівчина і ти залишишся одна.
А зараз так стало важливо схопити той самий "лакомий кусочок" з машиною, квартирою і бажано ще й дачою. Прості хлопці нас вже не цікавлять.

Я й сама так багато думаю про те, що у нас з Богданом немає жодної підтримки. Жодної фінансової допопоги від рідних чи батьків. ми абсолютно одні з мріями, яким не судилось здійснптись. Без старта, без краплі чогось досягти чогось так швидко нереально.